Неділя
19.11.2017
07:34
Календар
«  Листопад 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930
Корисні посилання
Пошук
Мд-Олександрівська ЗОШ І-ІІІ ступенів

5 шляхів до серця дитини. Поради батькам

Іноді діти розмовляють мовою, яку нам, дорослим, важко зрозуміти. Це може бути їм лише зрозумілий сленг, але i нас - дорослих - також не завжди розуміють діти, тому що, розмовляючи з ними, ми не завжди можемо висловити свої думки. Але ще гipше, коли ми не завжди можемо виразити дитині свої почуття i любов на зрозумілій їй мові.

Чи вмієте ви говорити на мові любові?

Кожній дитині властиво розуміти любов батьків по-своєму. I якщо батьки знають цю «мову», дитина краще зрозуміє їx.

Любов потрібна кожній дитині, інакше їй ніколи не стати повноцінною дорослою людиною. Любов - це найнадійніший фундамент спокійного дитинства. Якщо це розуміють дорослі, дитина виростає доброю i щедрою людиною.

Основне батьківське завдання - виростити зрілу та відповідальну людину. Але які б якості ви не розвивали в дитині, головне - будувати виховання на любові.

Впевненість у любові оточуючих.

Коли дитина впевнена у любові оточуючих, вона стає більш слухняною, допитливою. 3 цієї впевненості малюк бере сили, щоб протистояти труднощам, з якими зустрічається. Ця впевненість для нього - як бензобак для автомобіля! Дитина зуміє реалізувати свої здібності лише за умови, якщо дорослі регулярно наповнюють цією впевненістю її серце. Як цього досягти? Звичайно, любов'ю. Проявляти саме той спосіб прояву любові, який є найбільш зрозумілим для дитини, знайти для неї індивідуальний, особливий шлях вираження почуттів.

Батьківська любов повинна бути безумовною, адже справжня любов умов не виставляє. Безумовна любов - це найвища форма любові! Адже ми любимо дитину просто за те, що вона є, незалежно від того, як  вона поводить себе. Ми всі це розуміємо, але іноді не відаємо собі звіту в тому, що нашу (батьківську) любов дітям доводиться завойовувати. Батьки люблять дитину, але з поправкою: вона повинна добре навчатися i гарно себе поводити. I лише у цьому випадку вона отримує подарунки, привілеї та схвалення. Звичайно, ми повинні навчати i виховувати дитину.

Але спочатку необхідно наповнити серце дитини впевненістю у нашій безумовній любові! I робити це треба регулярно, щоб ця впевненість не випарувалась. Тоді у дитини не виникає страху, провини, вона буде відчувати, що потрібна. Безумовну любов ніщо не може похитнути. Ми любимо дитину, навіть якщо вона некрасива i зірок з неба не дістає. Ми любимо її, якщо вона не виправдовує наших надій. I найважче - ми любимо її, щоб вона не зробила. Це не означає, що будь-який вчинок дитини ми виправдовуємо. Це означає, що ми любимо дитину i показуємо їй це, навіть якщо її поведінка не найкраща.

Спілкуючись з дітьми, необхідно частіше нагадувати собі:

1. Перед нами діти.

2. Вони поводять себе як діти.

3. Буває, що їхня поведінка діє нам на нерви.

4. Якщо ми виконуємо свої  батьківські обов'язки i любимо дітей, незважаючи на їx витівки, вони, подорослішавши, виправляються.

5. Якщо вони повинні догодити мені, щоб заслужити любов, якщо моя любов умовна, діти її не відчують. Тоді вони гублять впевненість у собі й не здатні правильно оцінювати власні вчинки, а значить, не можуть контролювати їx, поводитись більш зріло.

6. Якщо перш, ніж заслужити любов, вони повинні стати такими, якими ми хочемо їx бачити, вони стануть невпевненими у собі: «скільки не намагайся - вимоги надто високі». А в результаті - невпевненість, тривожність, занижена самооцінка та озлобленість.

7. Якщо ми любимо їx, не дивлячись ні на що, вони завжди зможуть контролювати свою поведінку й не піддаватися тривозі.

Найголовніше - ЛЮБИТИ!

Перші роки. Для немовляти молоко i ніжність - синоніми. Воно не розрізняють такі речі, як їжа та любов. Без їжі дитина не виживе, i без любові також. Якщо дитина не знає прихильності, вона помирає емоційно, вона не здатна жити повноцінним життям. Майже усі дослідження доводять, що емоційний фундамент закладається протягом перших півтора років. Особливо вагому роль тут відіграють взаємини дитини з матір'ю. Їжа, яка забезпечує майбутнє емоційне здоров'я, це:

• дотик;

• ласкаві слова;

• ніжна опіка.

Та дитина росте. Вчиться ходити, говорити, вона все більше усвідомлює себе як особистість. Вона відокремлює себе від інших - є вона, є інші. Вона, як i раніше, залежить від матері, але тепер розуміє, що вона i мама - це не одне й теж саме.

Дитина стає старшою i тепер може любити більш активно. Тепер вона не просто отримує любов, вона може на неї відповісти! Дитина ще не готова до самовіддачі. Вона по-дитячому егоїстична. Але протягом наступних років її здатність виражати любов зросте. I якщо дитина, як i раніше, відчуває любов старших, все частіше вона буде ділитися своєю.

Підлітковий вік. Перехідний вік сам по собі не загрозливий, але дитина, яка вступає в нього без впевненості у любові оточуючих, особливо вразлива. Вона не готова зустрітися з такою кількістю проблем. Діти, які не знали безумовної любові, самотужки привчаються давати любов «по бартеру» - в обмін на щось. Вони дорослішають, стають підлітками, в ідеалі оволодіваючи до того часу мистецтвом маніпулювання батьками. Доки такій дитині догоджають, вона мила й привітна, любить батьків, але як тільки щось не по її норову, вона перестає любити їх. У відповідь на це батьки, які також не вміють любити безумовно, позбавляють дитину любові взагалі. Погодьтеся - це порочне коло, у результаті якого підліток стає озлобленим i розчарованим.

Щоб дитина відчула вашу любов, ви повинні знайти особливий шлях до її серця i навчитися проявляти свою любов, виходячи з цього. Діти по-різному відчувають любов, але кожна дитина потребує її. Існує 5 способів (основних), якими діти виражають любов:

1)   дотик;

2)   слова заохочення;

3)   час;

4)   подарунки;

5)   допомога.

Якщо в сім’ї декілька дітей, то навряд мови їхньої любові співпадають. У дітей різні характери, i любов вони сприймають по-різному. 3 кожною дитиною необхідно говорити на її рідній мові любові. Але для того, щоб успішно впровадити даний шлях, нам необхідно ще раз підкреслити необхідність безумовної любові до дитини. I важливо пам'ятати, що до п'яти років у дитини неможливо встановити лише один шлях до його серця.

Дотик - один із найважливіших проявів любові людини. У перші роки життя дитини необхідно, щоб дорослі брали її на руки, обнімали, гладили по голівці, цілували, садовили її на коліна тощо. Тактильна ласка однаково важлива як для хлопчиків, так i для дівчаток. Тому, коли ви виражаєте свою любов за допомогою ніжних дотиків, поцілунків, цим можна сказати набагато більше, ніж словами «Я тебе люблю».

Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто тому, що слова втратять усю силу i сенс. Пам'ятайте, що кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою. У спілкуванні з дитиною намагайтеся говорити спокійно i м'яко, навіть тоді, коли ви незадоволені. Слід менше вимагати від дитини i частіше просити її: «Ти не міг би...», «Може зробиш...», «Мені було б приємно, коли ти...». Якщо у вас вирвалося грубе зауваження, слід вибачитися перед дитиною. Пам'ятайте, що постійна критика шкодить їй; бо вона аж ніяк не є доказом батьківської любові Кожного дня даруйте дитині приємні слова підтримки, заохочення, схвалення, ласки, які свідчитимуть про любов до неї.

Час - це ваш подарунок дитині. Ви ніби говорите: «Ти потрібна мені, мені подобається бути з тобою». Іноді діти роблять погані вчинки саме з метою, щоб батьки звернули на них увагу: бути наказаним все ж краще, ніж бути забутим. Проводити час разом - значить віддати дитині свою увагу сповна. Форми сумісного проведення часу в кожній сім’ї різні: читання казок, бесіда за сімейною вечерею, гра у футбол, ремонт машини, допомога на дачі тощо. I як би ви не були зайняті, хоча б кілька годин на тиждень подаруйте не лише хатнім справам, телевізору, іншим власним уподобанням, а в першу чергу - своїй дитині.

Подарунок - це символ любові тоді, коли дитина відчуває, що батьки дійсно турбуються про неї Багато батьків використовують подарунки, щоб відкупитися від дитини. Діти, які одержують такі подарунки, починають думати, ніби любов можна замінити різними речами. Тому пам'ятайте, що справа не в кількості. Не намагайтеся вразити дитину ціною, розмірами i кількістю подарунків. Якщо ви хочете віддячити дитині за послугу - це плата, якщо намагаєтеся підкупити її - хабар. Справжній подарунок дається не в обмін на щось, а просто так. Сюрпризами можуть бути тільки різдвяні подарунки та подарунки до дня народження. Інші подарунки краще вибирати з дітьми, особливо якщо це одяг. Подарунки не обов'язково купувати. Їх можна знаходити, робити самим. Подарунком може стати все, що завгодно: польові квіти, камінчики, чудернацької форми гілочки, пір’ячка, горішок тощо. Головне - придумати, як його подарувати.

Допомога. Материнство та батьківство багато в чому подібні до професій, i дуже нелегких. Можна сказати, що кожний з батьків несе відповідальність за виконання довгострокового (принаймні до досягнення дитиною 18 років) контракту, що передбачає ненормований робочий день. Кожного дня діти звертаються до вас із різноманітними запитаннями, проханнями. Завдання батьків - почути їx i відповісти на них. Якщо ми допомагаємо дитині й робимо це з радістю, то душа її наповнюється любов'ю. Якщо батьки буркотять i сварять дитину, така допомога її не радує.

Допомагати дітям - не означає повністю обслуговувати їx. Спочатку ми дійсно багато робимо за них. Проте потім, коли вони підростуть, ми мусимо навчити їх всьому, щоб i вони допомагали нам.

На кожному етапі розвитку дитини ми використовуємо різні «мови» нашої любові Тому для батьків важливо обрати саме ту «мову» (дотик, слова заохочення, час, подарунки, допомога), яка веде до серця дитини.

(фрагмент з одноіменної книги Гері Чепмена та Росса Кемпбела)

Джерело: http://www.fostercare.org.ua/ua/treasure/vihovannja/5shliahiv

РОБОТА З БАТЬКАМИ

 

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

 

Програма вивчення сім'ї

1. Прізвище, ім'я учня.

2. Адреса.

3. Тип сім'ї: повна проста (батьки, діти); повна складна (батьки, діти, ба­буся, дідусь); повна, але один із батьків нерідний; неповна.

4.  Скільки років існує сім'я?

5.  Кількість дітей.

6.  Житлові й матеріальні умови.

7.  Характеристика сім'ї за віком: вік дорослих членів сім'ї, вік дітей.

8.  Де і ким працюють батьки?

9.  Освіта дорослих членів сім'ї.

10. Культурний рівень батьків:

•  наявність домашньої бібліотеки;

•  читання періодичної преси;

•  читання педагогічної літератури;

•  відвідування осередків культури.

11.Сімейна атмосфера:

•   доброзичлива;

•   дружелюбна;

•  нестійка;

•  байдужа;

•  гнітюча, недоброзичлива.

12. Хто з батьків більше приділяє увагу дітям?

13. Система виховного впливу:

•  узгодженість усіх членів сім'ї у питаннях виховання дитини;

•  відсутність чи наявність конфліктів щодо виховання дітей;

•  відсутність виховання як системи цілеспрямованого впливу.

14. Рівень психолого-педагогічних законів (відсутність інтересу і бажан­ня поповнювати свої психолого-педагогічні знання).

Форми роботи з батьками

•   Батьківські збори.

•   Бесіди (колективні, групові, індивідуальні).

•   Прес-конференції з проблем родинного виховання.

•   Усні журнали.

•  Диспути.

•  Дискусії.

•   Зустріч за «круглим столом».

•   Конференції з досвіду сімейного виховання.

•   Перегляд фільмів на педагогічні теми.

•   Читацькі конференції.

•  Дні від критих дверей.

•   Презентація матеріалів, журналів про родинне виховання.

•   Створення рукописних книг «Дерево мого роду».

•   Клуби для батьків «Ми і наші діти», «Психологія спілкування з дітьми».

•   Консультаційні пункти «Виникло питання».

•   Семінари-практикуми.

•   Оформлення куточків для батьків.

•  Турнір з актуальних проблем родинного виховання.

•   Консультації-практикуми.

•   Батьківські посиденьки.

•   Підготовка тематичних папок з конкретної проблеми для батьків.

•   Конкурси: «Нумо, мами», «Нумо, тата», «Тато, мама і я — спортивна сім'я», «Тато, мама і я — читацька сім'я», «Що? Де? Коли?», «Доньки-матері», «Щасливий випадок».

•   Практикум «Ділові ігри».

•  Телефон довіри.

•   Виставки: «Світ захоплень сім'ї», «Вироби сімейних кулінарів, родин­них ремесел, сімейних колекцій».

•   Випуск тематичних газет: «Дозвілля сім'ї», «Професія батьків», «Мов сім'я», «Традиції сім'ї».

•   Написання творів-мініатюр на тему «Мої діти», «Яка донька (син)?», «Захоплення моєї доньки (сина)».

•   Проведення соціологічних досліджень «Сім'я і світ прекрасного». «Дозвілля сім'ї», «Стосунки між дорослими і дітьми», «Телебачення, сім'я і діти», «Виховний потенціал сім'ї», «Гра в житті молодшого шко­ляра».

•   Вечори-вогники «Сімейні традиції», «Родовід сім'ї», «Я і моя сім'я».


Форми педагогічного всеобучу батьків

 

•   Збори.

•   Конференція.

•   Бесіда.

•  Диспут.

•   «Круглий стіл».

•  Лекторії.

•   Рольові ігри.

•   Семінар.

•  Домашні завдання.

•  Дискусійний клуб.

•  Дні довіри.

•   «Батьківський ринг».

•  Дні добрих справ.

•  Тестування.

•  Анкетування.

•  Аукціон сімейної педагогіки.

•  Азбука сімейного виховання.

•   Практичні заняття.

•   Консультації.

•   Відкриті уроки.

•  Вечори запитань і відповідей.


Методичні рекомендації щодо підготовки та проведення батьківських зборів

 

1.  У підготовці та проведенні зборів допомагає анкетування батьків. В анкетах потрібно передбачити питання про напрямки виховання, які хвилюють батьків, яка інформація їм потрібна і яку допомогу у вихо­ванні дітей вони можуть надати школі.

2.  Оголошення про батьківські збори, тему зборів та необхідність відві­дування батьків потрібно зробити за 2-3 тижні до дати проведенні з обов'язковим записом у щоденники. За 3—4 дні в щоденниках ро­биться повторний запис-нагадування.

3.  До підготовки зборів залучаються члени батьківського комітету. Не­обхідно подумати, хто з батьків зможе виступити на зборах. З кожним виступаючим слід поговорити окремо, відмітити позитивні моменти у вихованні дітей, підкреслити основні напрямки повідомлення. До зборів потрібно підготувати виставки творів учнів, цікаве анкетуван­ня, яке потім можна проаналізувати на зборах, виставку педагогічної літератури за темою зборів.

4.  Виступ класного керівника на зборах повинен бути добре підготовленим, емоційним, доброзичливим.

Потрібно наводити позитивні (з них починати виступ) факти з житлі класу, аналізувати негативні явища, але тільки факти, в яких є цілко­вита ясність. Не можна постійно згадувати одні й ті ж самі прізвища учнів в позитивному або негативному плані.

Про негативні моменти у навчанні або вихованні учня повідомляти батьків потрібно або письмово (лист з балами успішності і зауважен­нями класного керівника), або індивідуально після зборів.

5.  Можна практикувати виступи-лекції перед батьками юристів, меди­ків. Але після виступу бажано обговорити дане питання «за круглим столом», тобто дати можливість батькам висловити своє ставлення до даної проблеми.

6.  З ряду питань, які обговорюються на зборах, приймається рішення, яке доводиться до всіх батьків. Періодично батьківський комітет звітується про виконання прийнятих рішень.

7. Чим більше батьків будуть брати участь у підготовці батьківських зборів, тим активніше вони будуть себе вести на самих зборах. Обов'язково потрібно подякувати всім батькам, які готували збори

і які допомагали школі між зборами.


Нетрадиційні форми роботи

з батьківською громадськістю

 

1.  Педагогічний десант (виступи педагогів з актуальних проблем вихо­вання дітей на підприємствах, в організаціях, де працюють батьки; вла­штування виставок, випуски спеціальних стіннівок та ін.).

2. Дерево родоводу (зустріч поколінь, роздуми над проблемами родин­ного виховання, звернення до народної педагогіки).

3.  У родинному колі (анкетування батьків, індивідуальна допомога ро­динам через консультації, практичний показ, зустрічі з лікарями, пси­хологом, юристами).

4.  Родинний міст (зустрічі з батьками та обговорення проблем вихован­ня дітей).

5 Народна світлиця (звернення до народних традицій; формування осо­бистості школяра через природу, спільну діяльність батьків, дітей, пе­дагогів).

6. День добрих справ (спільна трудова діяльність педагогів, батьків і дітей).

7.  Вечір великої родини (участь беруть батьки, школярі, педагоги: ор­ганізація відпочинку, ігри; вистави театру тощо).

8. Альбом-естафета «Як ми відпочиваємо» (досвід організації відпочин­ку в родині).

9. Дискусійний клуб (обговорення проблем виховання школярів).

10.  Клуб послідовників родини Нікітіних.

11.  Клуб «Родинні традиції».

12.  Родинна скарбничка (добірка матеріалів з досвіду родинного вихо­вання).

13.  Аукціон ідей родинної педагогіки.

14.  «Батьківський ринг».

15.  Батьківська школа (організовується у формі клубу; передбачається про­ведення диспутів, банків ідей, випуски рукописних газет, інформаційних бюлетенів, бесіди, підбір літератури, надання практичної допомоги).

16.  Азбука родинного виховання (обговорення проблем, труднощів вихо­вання дітей в неповних сім'ях; виступи лікарів, юристів, психолога, надання індивідуальної допомоги).

17.  Дні довіри (у визначені дні педагоги, лікар, психолог ведуть прийом батьків і консультують їх з проблем виховання).

18.  Родинні свята в класі (започатковують їх педагоги, об'єднуючи ял спільного проведення дні народження дітей, календарних, народних І свят).                                               

19.  Дні відкритих дверей (запрошуються всі батьки, вони відвідують класи, де навчаються їхні діти, знайомляться з роботою педагогів, ведуть спостереження за працею дітей на уроках).


Батьки і боротьба з наркоманією і токсикоманією

Питання, які бажано обговорити під час заняття

Сутність наркоманії і токсикоманії. Розвиток і протікання наркомани і токсикоманії. Що може спричинитися до наркоманії і токсикоманії у під­літків? Чинники, які зумовлюють поширення наркоманії і токсикоманії серед молоді. Соціальна небезпечність наркоманії і токсикоманії та засо­би боротьби з ними. Раннє виявлення і профілактика наркоманії і токси­команії серед підлітків. «Наркологічна пильність» батьків і вчителів. Роль батьків у профілактиці наркоманії і токсикоманії серед підлітків. Здоро­вий спосіб життя сім'ї, «мажорна» внутрішньосімейна атмосфера, орієн­тація на позитивні традиції, звички дорослих членів сім'ї — важливі чин­ники запобігання наркоманії і токсикоманії серед підлітків.

Матеріали для проведення заняття

Ходити в густому тумані небезпечно: ями, предмети, люди — нічого не видно. Тільки необхідність змушує нас шукати шлях у повній імлі. А під­літок? Любитель гострих відчуттів і пригод часто шукає зустрічі з туманом. Або створює його. Голкою, таблеткою, вдиханням ароматичних отруйних речовин. Наркоманія — поняття, яке ще нещодавно було для широких верств населення нашої країни медичним терміном або означенням, що характеризує життя антигуманного суспільства. А сьогодні? Сьогодні ми повинні визнати, що і нас не обійшла біда, зачепила наших дітей. По-різ­ному діють на організм людини численні наркотичні засоби, але кінцевий результат контактів із будь-яким із них однаковий — психічна і фізична за­лежність, непереборне бажання ковтка забуття, пекельні болі, породжені відсутністю потрібного зілля. Втрата здоров'я, працездатності, випадан­ня з соціального прошарку, напівтваринний спосіб життя, нерідко злочи­ни, адже наркотики коштують грошей, і рання смерть — останній акт тра­гедії наркомана і його близьких. У своєму горі ці близькі люди, і насампе­ред матері, починають звинувачувати кого завгодно, забуваючи часто при цьому про те, що і на них лежить частина провини.

Що ж робити? Як попередити біду? Поради прості, але виконувати їх не завжди легко. Йдеться про створення в сім'ї такого психологічного клі­мату для підлітка, щоб у критичному віці 13-16 років він не біг у паніці зі світу дорослих. У сім'ях, де двері дому завжди відчинені для товаришів і подруг дітей, де про душу дитини піклуються більше, ніж про паркет, де батьки не шкодують часу, чаю, цукру і печива для веселої компанії в кім­наті сина або доньки, де є розумне, добре слово, а не безкінечні нотації,— туди біда не потрапляє. Увага і розуміння, а не постійна опіка і диктат — ось перша порада. А ще потрібно зайняти дітей. Створити можливості для реалізації ними свого «Я» в соціальних, а не антисоціальних умовах. Коли підлітки зайняті цікавими справами, на «травку», «колеса» — жаргонне значення різних наркотичних засобів — та інші туманні стежки, що ве­дуть до туманного життя, нема ані часу, ані бажання. І ще — інформація. Не треба її боятися. Молодь має знати, чим закінчуються небезпечні ігри. Тільки тоді всі зрозуміють, що шлях назад із наркотичного туману важкий, а інколи й неможливий.

Обговоримо ситуацію. Двері кубла «у Наташі» нам відчинили, навіть не спитавши: «Хто?». Мабуть, дівчата чекали на гостей. Хазяйка в білій про­зорій сорочці, вся в «стежечках» від уколів важила порошок для виготов­лення наркотику. Готовим «зіллям» наповнювали шприці. Все це на бруд­ному столі, обсипаному попелом від цигарок. Серед голок і шприців ва­лялися гроші. З усього видно, що тут готувався наркотик і розфасовувався порошок для його виготовлення на продаж. Багатьох Наташа «посадила на голку». Сама без наркотику життя не мислила.

— Краще в тюрму, ніж лікуватися,— каже вона. — Не хочу жити і знаю, що скоро помру.

Так, її роки вже пораховані. Вже з'явився дефект мови. Потім відні­муться ноги і...

А нещодавно на одному базарі, на «стрілці» — так називають місце, де продають «зілля»,— я побачила, як виторговували крихітний пакетик. А поруч на лавочці сумували діти 13—15 років. Вони косо поглядали в той самий бік, що і я, теж прислухаючись до розмов. Цих підлітків від тих, хто вже потрапив у наркотичну пастку, відділяли якихось 10 м. Бачили б їхні батьки, як близько їхні діти до того, щоб покалічити своє життя. Чи зна­ють вони, що їхні діти від байдикування місця собі не знаходять! Чи хви­люються, коли надворі вже темно, а синів і дочок ще немає вдома?

Це важливо знати. Вдихання високотоксичних хімічних речовин, на­приклад деяких препаратів побутової хімії,* які впливають на психічний стан, одержало назву токсикоманії.

БАТЬКІВСЬКИЙ КАТЕХІЗИС

(Закони добре організованого виховання школярів)

1.  Пам'ятайте, що навчання — один з найвибагливіших видів праці, а ро­зумові сили і можливості дітей неоднакові.

2.  Не треба вимагати від учня неможливого. Під час навчання важливо визначити, на що здатна дитина даної миті та як розвинути її розумові здібності.

3.  Навчання не сприяє розвиткові учня, якщо супроводжується механіч­ним повторенням, зубрінням, а не вимагає напруження розумових сил, пізнавальної активності, думки і дії.

4.  Найпростіший метод виховання, який не потребує ані часу, ані розу­му,— покарати дитину, а відтак озлобити чи навіть зламати її

Уникайте надмірного опікування, викриків, примусу й наказових ін­тонацій. Все це зумовлює протидію з боку дитини, спричиняє психіч­ні травми, вбиває в ній бажання й цікавість до навчання.

5.  Розвивайте інтелектуальні прагнення, ініціативу та самостійність ди­тини як під час навчання, так і в позаурочних справах.

6.  Пам'ятайте, що, згідно з науково обґрунтованими нормами, учням на виконання домашніх завдань дається:

•  до 1 год. (1 клас);

•  до 1,5 год. (2 клас);

•  до 2 год. (3-4 класи);

•  до 2,5 год. (5-6 класи);

•   3 год. (7 клас);

•  4 год. (8 клас).

Привчайте дітей користуватись годинником і не дозволяйте їм про­сиджувати за домашніми завданнями понад норму встановленого тер­міну. Це тільки шкодить їхньому здоров'ю й погано позначається на розумовому розвитку. На вихідні й святкові дні завдання задавати не варто.

7.  Не змушуйте учня писати спершу в чернетці, а потім переписувати в зошит виконані завдання. Це призводить до перевтоми дитини і не­гативного ставлення до навчання.

 

 

8.  Не хвилюйтесь, якщо ваша дитина одержить за виконану роботу не таку оцінку, якої б вам хотілось. По-перше, оцінка має виховне зна­чення, по-друге, це не остання робота й не остання оцінка.

9. Дайте дитині можливість самостійно пізнати радість успіху в навчан­ні, визначити індивідуальну стежку розумової праці.

10.  Перевіряйте домашні завдання, виконанні дітьми, особливо на пер­шому етапі навчання. Але вашими оцінками мають бути: «задоволе­ний», «не задоволений». Можна додати слово «дуже». І будьте певні завтра дитина буде працювати старанніше, аби побачити ваше задо­волення.

11.  Здоров'я дитини — «крихка кришталева кулька», і тримають її три атланти: спадковість, спосіб життя і середовище. Організуйте пра­вильний розпорядок життя дитини: харчування, навчання й відпо­чинок.

12.  Організовуючи різні ігри та види навчальної діяльності, не забувай­те про фізичний стан дітей,       особливо розвиток м'язів пальців і кистей рук. Від цього залежить почерк дитини, якість малювання, креслен­ня, гри на музикальному інструменті.

13.  Обов'язково помічайте навіть незначні успіхи дітей, спонукайте їх до сумлінного навчання і гарної поведінки. Використовуйте для цього підбадьорюючі слова, поцілунки, різні види морального й матеріаль­ного заохочення.

14.  Батько і мати — найкращі вихователі, і тому вони мають впливи на поведінку своїх дітей навіть тоді, коли їх немає вдома. Пам'ятайте, що дитина — дзеркало життя своїх батьків. Як у краплині води відби­вається сонце, так само і в дітях відбивається моральна чистота батька й матері. Майбутнє належить тільки дітям. Робіть все, щоб дитинство і майбутнє ваших дітей були прекрасними. Любові та взаєморозумін­ня, успіхів і щастя вашим дітям!